Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року Справа № 908/3970/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Грека Б.М., Ємельянова А.С.,розглянувши матеріали касаційноїскаргиПриватного підприємства "Запорізьке електротехнічне підприємство" напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 у справігосподарського суду Запорізької області №908/3970/14 за позовомПриватного підприємства "Запорізьке електротехнічне підприємство" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Еліз" простягнення 469 350,00грн. за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - Ботов М.Г.

У С Т А Н О В И В:

21.03.2014 між приватним підприємством "Запорізьке електротехнічне підприємство" та товариством з обмеженою відповідальністю "Еліз" було укладено договір №01/03/14 поставки, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити трансформаторне обладнання на умовах, передбачених цим договором.

За умовами, визначеними пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 4.1, 6.2, 7.3, договору поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця партіями протягом строку дії цього договору; в заявці повинні бути зазначені найменування, асортимент та кількість товару; постачальник протягом однієї доби повинен надати покупцю усне підтвердження щодо можливості поставити замовлений товар; поставка здійснюється на умовах FCA інкотермс 2010; поставка товару здійснюється протягом 90 календарних днів з дати 40% оплати вартості товару; розрахунки за товар здійснюються шляхом передоплати у розмірі 40% оплати вартості товару та 60% оплати товару на момент повної готовності товару; оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткових накладних та інших товаророзпорядчих документів; у випадку порушення термінів виготовлення та відвантаження товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення, але не більше п'ятдесяти відсотків від вартості товару за договором.

На виконання умов договору позивач на підставі виставленого рахунку №256 від 24.03.2014, здійснив передоплату товару у сумі 894 000,00грн., що становить 40% його вартості, про що свідчить платіжне доручення №2172 від 27.03.2014.

Після отримання інформації про готовність трансформаторного обладнання, та його огляду представником позивача, сторони підписали акти приймання-передачі №1 від 17.07.2014 на суму 503 750,00грн., №2 від 17.07.2014 на суму 503 750,00грн., №3 від 17.07.2014 на суму 613 750,00грн., №4 від 17.07.2014 на суму 613 750,00грн., тобто, як стверджував позивач, всупереч умовам, передбачених пунктом 3.5 договору, фактична поставка товару відбулася з простроченням на 21 календарний день, що стало приводом для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 469 350,00грн. пені за період прострочення поставки з 26.06.2014 по 17.07.2014.

18.12.2014 рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Носівець В.В.), залишеним без змін 11.03.15 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Бондаренко В.П., Россолов В.В., Тихий П.В.) у задоволенні позову відмовлено, мотивуючи безпідставністю його вимог.

У касаційній скарзі приватне підприємство "Запорізьке електротехнічне підприємство" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, тому просили скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Вирішуючи справу по суті, попередні судові інстанції виходили з того, що в укладеному договорі поставки сторони не узгодили термін, в який товар повинен бути виготовлений і відвантажений, а сам договір №01/03/14 від 21.03.2014 та Специфікація №1 до нього не містять відповідальності за порушення терміну поставки трансформаторного обладнання, виходячи з того, що поняття виготовлення, відвантаження та поставка товару не є тотожними в силу різних характеристик та наслідків цих дій.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що учасниками договору не узгоджено місця поставки, у зв'язку з чим постачальник обрав місцем передачі товару свій склад, тому поставка вважається виконаною, коли товар наданий в розпорядження покупця або найнятого ним перевізника для завантаження на транспортний засіб на складі постачальника, а також не узгоджено термін, в який товар повинен бути виготовлений і відвантажений. При цьому позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача щодо повідомлення про найменування перевізника чи уповноваженої особи, та визначення дати, коли перевізник чи уповноважена особа може забрати обумовлений товар, який поставляється на умовах FCA "Інкотермс" (2010).

За таких обставин, суди мотивовано дійшли висновку щодо відсутності порушення відповідачем термінів виготовлення і відвантаження товару, а відтак до нього не можуть бути застосовані санкції у вигляді сплати пені, та правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог. Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Запорізьке електротехнічне підприємство" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2014 у справі №908/3970/14 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Б.М. Грек

Суддя А.С. Ємельянов